ЕМОЦІЙНІ ВСПЛЕСКИНЕСОСТОЯВШИЙСЯ РОМАН. НОВІ ВИНАХОДИ

Дочка австрійського фельдмаршала, що рано помер, графиня Берта Кински походила зі знатного роду й була високоосвіченою й талановитою особистістю. Якийсь час поспілкувавшись із Нобелем, вона була буквально зачарована його манерами, науковими пізнаннями й увагою: "Він умів говорити так захоплююче, що, слухаючи його мову, я мимоволі зауважувала, що ловлю кожне його слово. Найбільшим задоволенням було розмовляти з ним, причому не важливо, на яку тему - про світ або про людей, про мистецтво або про життя, або про складні метафізичні проблеми… Він уважав себе огидним і був переконаний, що не здатний викликати ніякої симпатії; він дуже боявся того, що на нього звернуть увагу через гроші. Можливо, тому він дотепер не одружився". ломбарды киева

Дівчина відразу ж сподобалася "самотньому пустельникові", причому настільки, що він залишив свою стриманість і запитав навпростець, вільно чи її серце. Воно виявилося невільним. І хоча Альфред визнавався, що не може без неї жити, Берта через якийсь час вийшла заміж за свого улюбленого, барона фон Зуттера, і виїхала у Відень. На ц й закінчи_ їхн роман, що несостоявшийся, но дружественные отношения продолжались многие Можна тільки шкодувати про те, що Берта не стала пані Нобель.

Більш підходящої для нього супутниці життя важко собі представити. І якби йому тоді вдалося створити з нею родину, це могло б позитивно вплинути на його долю, зробивши її счастливей. Пізніше в його житті з'явилася ще одна молода жінка - чарівна продавщиця квіткового магазину Софи Хесс, яка самовпевнено називала себе "мадам Нобель", хоча більш ніж хто-небудь іншої була далека від цього титулу.

Тим часом підприємницька діяльність Нобеля продовжувала розширюватися. Але йому усе менше подобалася роль торговельного агента й ділової людину. Він бажав усамітнитися у своїй лабораторії й зайнятися науковими вишукуваннями, щоб випустити на ринок нова вибухова речовина. Винахідник бився над одержанням такого матеріалу, який би не погіршував вибухові властивості нітрогліцерину. Незабаром він запатентував своє відкриття, яке назвав пластичним динамітом. Потім Альфред перебрався в більш простору лабораторію в невеликім французькім містечку Севран. Саме тут в 1887 г. він винайшов ще один новий продукт - балістит, або "вибуховий порох Нобеля". Його основу становили ті ж речовини, що й у пластичному динаміті, але до складу був доданий ще один компонент - камфора.