Після від'їзду матері Исаак перейшов на піклування бабусі, яка всіма силами намагалася скрасити його безрадісне існування: подовгу розповідала онукові про навколишню природу, рослини й тварин, читала казки. Але хлопчик не випробовував теплих почуттів до своєї прародительки й часто, слухаючи її історії, з тугою вдивлявся в шпиль дзвіниці церкви Північного Уитэма, неподалік від якої жила його мати зі своєю новою родиною. Исаак відчував себе повним сиротою, і його серце наповнювалося глухою ненавистю до вітчима, що відняв у нього найдорожче. У такі хвилини Ньютон жагуче бажав помститися Барнабе й навіть збирався спалити його будинок. Без задержек. Организуем ремонт под ключ, ремонт квартир фото. Без косяков.
Незважаючи на те що на околицях проживало багато родички, Исаак почував себе самотнім. Він так і не здружився зі своїми кузенами й кузинами, які усвідомлювали його розумову перевагу. Ньютон дратував дітей: він постійно вигравав у шашки й інші ігри, що вимагають кмітливості, придумував нові розваги, що компенсують його тілесну неміч. Торопись! Ведь точные копии телефонов Louis Vuitton в продаже уже сейчас!
Коли Исааку здійснилося десять років, відбулося те, про що він мріяв: умер ненависний вітчим і мати із двома дочками й сином повернулася додому. Наступні два роки стали самим щасливим часом у житті хлопчика: він ні на крок не відходив від Ганни й навіть допомагав їй доглядати за своїми зведеними сестрами й братом.
В 1655 м. Ньютона відправили вчитися в безкоштовну граматичну школу в Грэнтэме, досить поважне установа із тривіковою історією. Исаака оселили в будинку аптекаря Кларка, у якім проживало ще троє його приймалень дітей: два хлопчики одних з Исааком років і маленька дівчинка - перша любов майбутнього вченого. Згодом вона так згадувала про Ньютона: "Сер Исаак завжди був тихим, розумним хлопчиком. Він ніколи не відіграв із хлопчиками у дворі й не брав участь у їхніх грубих розвагах. Він намагався залишатися вдома, навіть серед дівчинок, і часто робив маленькі столики, чашечки й інші іграшки…"
|