ЗАВЗЯТА ПРАЦЯ. ІНТРИГИ

Усе це, видалося, легко могло запаморочити голови юним артистам, але нічого подібного не відбулося. Цьому в чималому ступені сприяв батько. Досвідчений педагог, він добре усвідомлював, що, як ні велика музична обдарованість його учнів, без завзятої, наполегливої праці серйозних результатів їм не досягтися. "Діти мої обдаровані таким талантом, - писав в одному зі своїх листів Леопольд, - що, крім батьківського боргу, я б усім пожертвував заради їхнього виховання. Кожна загублена хвилина - загублена навіки… Але ви знаєте, що діти мої звикли до роботи. Якби що-небудь могло відволікти їх від роботи - я б умер з горя". Офисный переезд Москва

Наприкінці 1766 г. родина Моцарта із тріумфом повернулася в рідний Зальцбург, пробувши за кордоном майже 3,5 року. Негайно ж після повернення додому батько відновив з дітьми заняття на клавесині й скрипці. Крім того, вони серйозно вивчали музичну композицію, арифметику, історію й географію. Вольфганг також освоював латинь і італійська мова, знання яких у ті часи для музиканта було обов'язковим.

В 1767 м. Відень готувався до придворних торжеств із приводу одруження юної ерцгерцогині МаріїиИозефы з неаполітанським королем. Бажаючи скористатися слушною миттю, Леопольд виїхав з родиною в столицю Австрії. Але поїздка виявилася невдалою - у Відні лютувала страшна епідемія віспи. Довелося спішно вивозити дітей з міста й бігти в Моравію. Але було вже пізно: і брат, і сестра занедужали віспою у важкій формі. У Вольфганга були уражені очі, йому загрожувала сліпота. Лише через 10 днів зір став відновлюватися.

Тільки в січні наступного року родина повернулася у Відень, але інтерес до гри Моцартов з боку столичної публіки тепер помітно охолов. Мало хто запрошував їх у свої салони, і тільки завдяки турботам друзів Леопольда дітям удалося виступити при дворі. Твору Вольфганга сподобалися імператорові Йосипові II, і він виразив бажання почути одне з його нових добутків на сцені Віденського оперного театру. Однак тамтешні музиканти порахували чудобдитини серйозним конкурентом і всіляко перешкоджали його просуванню. Тому віденському глядачеві так і не призначено було побачити оперу по п'єсі "Удавана простушка" - по місту поповзли слухи про те, що нібито всі твори Моцарта написані його батьком, який, бажаючи зробити синові кар'єру, видає свої роботи за його утвори. Театр відмовив юному композиторові в постановці. Це було поразкою, але Вольфганг і не думав зневірятися. По його поверненню в Зальцбург архієпископ, близько до серця, що ухвалював успіхи й прикрості, наказав музикантам своєї капели розучити й поставити оперу, відкинуту Віднем.