ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАТ

Але найбільше підприємця турбували не стільки політичні обвинувачення, скільки понесені у зв'язку з ними фінансові втрати. Щоб залучити нові засоби, Альфред удався до випуску облігацій. Поряд із цим він заново сформував раду директорів, очистивши його від спільників Барба. Однак нескінченні адміністративні перешкоди й фінансові проблеми вимотували вже літнього Нобеля й він усе частіше вдавався у відчай і втомлено визнавався: "Мене вже нудить від усіх цих історій з вибуховими речовинами. ломбард продажа золота

Я безперестану зустрічаюся з катастрофами, обмежувальними законами, з бюрократичною тяганиною, педантами й прочим потолоччю… Я мрію про відпочинок і про те, що коли-небудь нарешті одержу можливість присвятити всі свої сили й увесь свій час моїм дослідженням… Найбільше мені хочеться вийти від справ, від будь-яких справ". А у своїй невеликій розповіді "Патентна зараза", який більше нагадував памфлет, Нобель підкреслював: "Грошова сторона справи, як правило, залишає мене байдужим…" Металлоискатели в Прокопьевске

Однак до висловлень Нобеля подібного роду не варто ставитися однозначно. Зокрема, його слова про те, що він байдуже ставиться до грошової сторони справи, зовсім не означали повної байдужності до неї, адже Нобель був насамперед фінансистом. Те ж саме можна сказати й про його відношення до комерційних справ. Тут не можна бути повністю впевненим у тому, на чи самій справі він не любив займатися ними або тільки робив вигляд, що вони його не цікавлять, щоб створити про себе легенду. Згодом його біографи писали: "Якщо Нобель і був зацікавлений у чиїйсь думці про нього, те насамперед мова повинна йти про думку нащадків. Він праг, щоб його ім'я пам'ятали й після смерті. Прекрасним доказом тому може служити установа Нобелівської премії. Образ “фінансиста не по власній волі” в інтерпретації Нобеля виглядає трохи неприродно й вымученно, як, втім, і образ “торговця зброєю, що ратує за мир”. В особистості Нобеля, у її численних проявах легко виявляється вигадливе змішання щирості й позерства, мрії й прагматизму, щедрості й егоїзму, яке властиво неврівноваженим людям начебто Нобеля".

Ця оцінка не позбавлена підстав, і тому є чимало документальних підтверджень. Зокрема, після свого від'їзду із Франції Нобель їде у Швецію, потім відвідує заводи в Італії й Кюммеле, де перебуває досить довгий час, містячи угоди й вирішуючи різні технічні питання. І такі ділові поїздки були головним заняттям останнього десятиліття його життя.